«Я сумую за тобою, школо!»
В житті час минає дуже шкидко, але я навіть не уявляла, що одинадцять років промайнуть, як одинадцять хвилин. Зараз я ще не розумію, що значить поринути у дорослий світ, але я впевнена, що, коли я піду зі своєї рідної школи, то буду сумувати.
Я згадую свій перший день в школі з великою теплотою. Клас був такий чистенький, охайний, парти сяяли в променях вересневого сонця. Ми посідали за парти, і почалася ціла доба мого життя — роки шкільного навчання.
Школа - наш рідний дім, сюди ми ходимо з дня у день і рахуємо дні до чергових канікул. А на канікулах вже не можемо дочекатися Першого вересня, щоб побачити своїх друзів, однокласників і люблячих вчителів. Дійсно, з часом школа набридає, але коли вона відсутня – ти сумуєш за нею, як ні за чим іншим.
Шкільні роки - безтурботні та найщасливіші. Дуже важко прощатися з школою, адже вона стала для нас другою домівкою.
Кожного дня сонячний промінь нагадує мені, що час збиратися до школи. 2020 рік - мій останній рік у школі. Але, на жаль, із сьогоднішньою ситуацією, я не можу знову крокувати знайомою доріжкою до будинку, де тебе радісно зустрічають однокласники та учителі.
Я сумую за тобою, школо ! Сумую за уроками, перервами, класами та коридорами, за шкільним подвір‘ям, яке розквітає від дитячого щебету та юнацьких посмішок. Я сумую за школою, бо вже не буде тих рідних однокласників, вчителів. Я хочу ще раз пройти цей шлях, а не залишати його через декілька місяців.
Пройде зовсім небагато часу і школа залишиться лише в спогадах. Багато разів ми були учасниками свята Першого вересня, коли лунає дзвоник, — для одних він перший, для інших — останній.
Сумую я лиш через одне - скоро вже закінчиться моя історія у школі, і нічого не можна буде вдіяти.
Рідна школо, ми назавжди запам’ятаємо твої ласкаві обійми. Хоч кожен з нас піде своїм шляхом, але ми будемо пам’ятати кожен день, повертаючись до рідних стін із року в рік, щоб зустріти шкільних друзів та вчителів.
#Ясумуюзатобоюшколо
Автор: Кернична Тетяна
